Статьи и рассказы о городе Днепропетровске
Переселенець? Ні, громадянин своєї країни!
Дніпропетровська область з початку війни на Донбасі прийняла найбільше переселенців - людей, які
змушені були залишити все майно, адже багато хто тікав з-під обстрілів у літніх речах без документів.
Тисячі людей були переміщені в різні області України, і в першу чергу – в ті, що знаходяться на кордоні з
Луганськом та Донецьком. Багатьох прийняли друзі чи родичі. Але переселенці стикаються з безліччю проблем –
невідповідними умовами для проживання, відсутність працевлаштування та грошей, обмежений доступ до соціальних
послуг та потреба у захисті та безпеці.
Багато переселенців починали життя наново - їм допомагали в буквальному значенні "всім світом": і жителі
Дніпропетровської області та державні структури, і світова спільнота.
У перші тижні війни у Дніпропетровську утворено організацію "Допомога Дніпра" - дніпропетровський координаційний
центр допомоги переселенцям.
Тільки за офіційними даними на 31 серпня 2015 року, на підконтрольну Україні територію виїхало майже
півтора мільйона людей, і це не рахуючи тих, хто просто переселився в інші регіони, при цьому, не відзначаючись ні в
одній службі.
Наразі Дніпропетровська область одна з перших за кількістю переселенців із Донбасу. За даними ДСНС, офіційно в
регіоні зареєструвалися 84,5 тисячі внутрішньо переміщених осіб, при цьому ще понад 50 тисяч проживають без
реєстрації. Серед переселенців майже 15 тисяч дітей. 300 із них у перший клас пішли до дніпропетровських шкіл.
Більшість людей, які через бої на Донбасі були змушені залишити рідні будинки, стикаються з багатьма
труднощами адаптації у мирному житті.
Цікаві результати дослідження, проведене соціологічним центром TNS Ukraine спільно з іншими
громадськими організаціями. Було опитано 1000 переселенців із Донецької та Луганської областей у восьми регіонах.
України і така сама кількість місцевих жителів – щоб дізнатися, наскільки регіони приймають тих, хто залишив свої
в зоні бойових дій.
На запитання "Чи пропонували Вам допомогу місцеві жителі у Дніпропетровській області?" відповіли позитивно 71,2%
опитаних переселенців.
18% переселенців на Дніпропетровщині потребує психологічної допомоги.
За результатами опитування 51% жителів регіону мають намір повернутися до своїх будинків Як тільки ситуація на Донбасі перестане
бути напруженою як у військовому, так і в політичному плані, 36% - поки не ухвалили рішення, і лише 14% заявили, що
не мають наміру повертатися. З тих, хто має намір повернутися, більше половини готові брати участь у відновленні
зруйнованої інфраструктури Сходу України.
51% жителів регіону мають намір повернутися у свої будинки, 36% - поки не ухвалили рішення, і лише 14% заявили, що не
мають намір повертатися на покинуті ними території.
Вирішення соціальних, економічних та психологічних проблем пропонують гуманітарні програми ООН та Червоного
Хреста. Сюди входять програми з підтримки зайнятості (розвитку самозайнятості та підприємництва) та організація
програм підготовки та перепідготовки для переселенців.
Самоорганізація, підтримка один одного та знищення такого терміну, як "переселенець" - це головні тези
міжнародної програми реабілітації, яку пропонують японські фахівці.
Програма організовує групи, де вимушені переселенці створюють групи, в яких жінки та діти можуть
знаходити друзів, об'єднуватись і разом шукати вихід із тяжкого становища та стресу, а головне – знаходити нові
цілі в житті.
Японський Червоний Хрест виділив на реабілітацію ВВП із п'яти регіонів України 220 тис доларів.
Переселенцям, які вирішать займатися власним бізнесом, програма виділить грошові гранти та буде
надавати консультації щодо відкриття своєї справи. На реалізацію одного бізнес-плану планується виділяти до $10
тис., а загалом бюджет програми становить $800 тис. Також переселенцям надаватиметься допомога в оволодінні
новими професіями, насамперед у сфері інформаційних технологій.
Міністерство соціальної політики України публікує інформацію про кількість тимчасово переміщених осіб, суму
наданої їм допомоги. Але багатьом ВПО отримати довідки переселенця досить складно, а деякі взагалі
воліють обходитися без неї з різних причин.
Ці люди самі беруть відповідальність за свою долю та долю своєї сім'ї.
Прикладом такої самореалізації та досягнення успіху в стресовій ситуації може стати доля молодої жінки Анни К.,
яка разом із сім'єю півтора роки тому залишила свій новий будинок у Донецьку та переїхала до міста Павлоград
Дніпропетровської області.
Працівники соціального захисту відмовили в отриманні довідки переселенця та відповідного статусу мотивуючи це тим,
що вона прописана у квартирі її батьків на контрольованій території України – у Павлограді. Дружину, що мав
донецьку прописку, пощастило більше – він набув статусу переселенця.
Ганна в той страшний час чекала на первістка. Спочатку сім'я жила у родичів, згодом почали винаймати квартиру.
Як сказала Ганна, проблем щодо городян вони не мали, але з державними структурами відносин не
склалися.
66,6% переселенців на Дніпропетровщині вдалися до допомоги чиновників.
Коментар юриста:
Згідно з чинним законодавством, жителі АР Крим, а також окупованих районів Донецької та Луганської областей
мають право отримання щомісячної грошової допомоги від держави.
Однак у наданні такої допомоги мають право відмовити, якщо будь-який із членів сім'ї має у володінні житлове
приміщення, розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення АТО.
Дитині, народженій вже у Павлограді, Анна спробувала надати статус переселенця.
Але за законом дитина, народжена на території України, не є переселенцем. Замість роз'яснень норм
законодавства, працівники соціальних служб сказали, що Ганні треба було народжувати у Донецьку.
Відстоювати свої права в суді Ганна не наважилася з двох причин: судові процеси займають багато часу та нервів та
вимагають грошей, з якими Анна мала не густо.
Переселенці хочуть залишатися активними громадянами своєї країни та готові надавати допомогу іншим, незважаючи на важку
ситуацію, в яку потрапили самі.
До цього часу чоловік Ганни вже виграв грант на покупку будівельного інвентарю, потихеньку розпочав свою справу і
навіть узяв собі на роботу кілька робітників. Паралельно відвідував безкоштовні курси фотошопу та веб-дизайну,
організовані міжнародними організаціями та фондами.
Ганна також не хотіла відставати від чоловіка і пішла на курси проведення заходів. Організатори пішли їй назустріч
і дозволили відвідувати тренінги, хоч у неї не було довідки переселенця.
Закінчивши курси, дівчина спільно зі своїми двома знайомими створили свою івент-агенцію.
Нині Ганна – активний член суспільства та допомагає таким же, як і вона, адаптуватися в нових умовах.
Пройшовши курси та тренінги для внутрішньо переміщених осіб, Ганна разом із ще двома знайомими створили своє
івент-агенція.
Нещодавно Ганна організувала дитячий дрес-кросінг, який відвідали як переселенці, так і місцеві.
Однією з цілей заходу стала демонстрація того, що переселенці хочуть залишатися активними громадянами своєю
країни і готові надавати допомогу іншим, незважаючи на скрутну ситуацію, в яку потрапили самі.
Нещодавно Ганна організувала дитячий дрес-кросинг, який відвідали як переселенці, так і місцеві мешканці.
Також вона брала участь в організації благодійного ярмарку та талант-шоу.
src=img/news/pereselenci_04.jpg alt="">
Анна взяла участь в організації благодійного ярмарку та талант-шоу.
«Досвід нашої родини для інших – не потрібно сидіти і чекати допомоги, коли прийдуть «дитячі» чи «переселенські» гроші.
Ми розпочинаємо нове життя. Потрібно рухатись, щоб не стати соціальними інвалідами. Ми звертаємось до інших і нам
допомагають у втіленні наших ідей», - розповіла під час бесіди Ганна.
Віра в себе і в свою сім'ю, позитивний настрій, оптимізм і бажання змінити свій світ на краще - це те, чим керується Анна та її послідовники у стресовій ситуації.
Для таких людей, як Ганна, життєві випробування стають сходинкою для досягнення успіху.
І ніякий статус "переселенця" тут не допоможе...
ПроДніпро
Комментарии пользователей
|
|
|
|
|
