Статьи и рассказы о городе Днепропетровске
Стадіону Метеор у Дніпрі – 50!
Рівно 50 років тому 30 серпня 1966 року на стадіоні Метеор у тоді ще Дніпропетровську відбувся перший футбольний матч. Того дня зустрілися учасники другої групи Класу Дніпро і ярославський Шинник. Матч закінчився перемогою господарів 3:1.
Своєю появою на світ стадіон Метеор завдячує легендарному директору Південмашу Олександру Макарову. Власне саме на вулиці, названій на честь Олександра Максимовича (раніше вона називалася Більшовицька) і знаходиться спорткомплекс, що включає крім футбольного стадіону ще басейн і льодовий палац.
1 серпня 1961 року дніпропетровський Металург став Дніпром, перейшовши з балансу заводу імені Петровського під патронаж Південмашу. Макаров хотів, щоб разом із командою його підприємству передали б і стадіон Металург (зараз на його місці Дніпро-Арена), що знаходиться в центральній частині міста, проте Петрівка відмовилася передавати свою арену, і тоді Олександр Максимович сказав свою відому фразу: «Я збудую свій стадіон, а на цьому місці пастимуться кози». Кози не кози, але згодом Металург занепадав, перетворившись на головну барахолку міста, а на самому футбольному полі постійно проходили виставки собак…
Власне, Метеор Макаров хотів назвати саму футбольну команду, повністю прив'язавши її до космосу, і ототожнивши зі своїм підприємством, але на це не пішли в партійному керівництві міста, де вирішили дати команді ім'я Дніпро. Хто тоді міг припустити, що трохи більше півстоліття таку назву отримає і саме місто? Але на назву стадіону партійні боси не впливали: Метеор, так Метеор.
1962 року розробляється генеральний план будівництва спорткомплексу (архітектор Яків Федорович Ковбаса), а у грудні того ж року створюється заводський спортивний клуб Метеор, який за підсумками наступного року стане найсильнішим у країні! Однак навіть у такого гіганта, як ЮМЗ, виникли труднощі з будівництвом подібного об'єкта. Насамперед, не з фінансуванням, а з дозволом на його будівництво. Тільки 1964 року трестом №17 було розпочато роботи з будівництва першої черги спорткомплексу Метеор. Насамперед входив сам стадіон на 35 тисяч глядачів (29 600 – сидячі місця, і понад п'ять тисяч – стоять навколо самої арени) та спортивний павільйон із двома залами та приміщеннями для спортсменів (архітектор В. Худяков, інженери Е.Кнірель та Л.Сандлер). Загальна площа зайнятої під нього ділянки становила 161 тисячу квадратних метрів.Рівно 50 років тому 30 серпня 1966 року на стадіоні Метеор у тоді ще Дніпропетровську відбувся перший футбольний матч. Того дня зустрілися учасники другої групи Класу Дніпро і ярославський Шинник. Матч закінчився перемогою господарів 3:1.
Своєю появою на світ стадіон Метеор завдячує легендарному директору Південмашу Олександру Макарову. Власне саме на вулиці, названій на честь Олександра Максимовича (раніше вона називалася Більшовицька) і знаходиться спорткомплекс, що включає крім футбольного стадіону ще басейн і льодовий палац.
1 серпня 1961 року дніпропетровський Металург став Дніпром, перейшовши з балансу заводу імені Петровського під патронаж Південмашу. Макаров хотів, щоб разом із командою його підприємству передали б і стадіон Металург (зараз на його місці Дніпро-Арена), що знаходиться в центральній частині міста, проте Петрівка відмовилася передавати свою арену, і тоді Олександр Максимович сказав свою відому фразу: «Я збудую свій стадіон, а на цьому місці пастимуться кози». Кози не кози, але згодом Металург занепадав, перетворившись на головну барахолку міста, а на самому футбольному полі постійно проходили виставки собак…
Власне, Метеор Макаров хотів назвати саму футбольну команду, повністю прив'язавши її до космосу, і ототожнивши зі своїм підприємством, але на це не пішли в партійному керівництві міста, де вирішили дати команді ім'я Дніпро. Хто тоді міг припустити, що трохи більше півстоліття таку назву отримає і саме місто? Але на назву стадіону партійні боси не впливали: Метеор, так Метеор.
1962 року розробляється генеральний план будівництва спорткомплексу (архітектор Яків Федорович Ковбаса), а у грудні того ж року створюється заводський спортивний клуб Метеор, який за підсумками наступного року стане найсильнішим у країні! Однак навіть у такого гіганта, як ЮМЗ, виникли труднощі з будівництвом подібного об'єкта. Насамперед, не з фінансуванням, а з дозволом на його будівництво. Тільки 1964 року трестом №17 було розпочато роботи з будівництва першої черги спорткомплексу Метеор. Насамперед входив сам стадіон на 35 тисяч глядачів (29 600 – сидячі місця, і понад п'ять тисяч – стоять навколо самої арени) та спортивний павільйон із двома залами та приміщеннями для спортсменів (архітектор В. Худяков, інженери Е.Кнірель та Л.Сандлер). Загальна площа зайнятої під нього ділянки становила 161 тисячу квадратних метрів.
Торішнього серпня 1966 року відбулося відкриття стадіону. Насправді їх було дві. 12 серпня на стадіоні пройшов чемпіонат СРСР з легкої атлетики, після чого арена була визнана найкращою в Радянському Союзі для королеви спорту. Але саме урочисте відкриття відбулося 30 серпня, коли на Метеор прийшов футбол.
Саме на Метеорі свій перший офіційний матч як тренер провів Валерій Лобановський (31 жовтня 1968 року), а через три роки його команда вийшла у вищу лігу вітчизняного футболу. Перша гра в рамках елітного дивізіону на Метеорі відбулася 4 квітня 1972 року – Дніпро обіграв ЦСКА 2:1. Цікаво, що останнім матчем цього сезону стане гра Спартак (Москва) – Нефтчі (Баку), яка волею доль також пройшла на дніпропетровському стадіоні.
6 листопада 1983 року Метеор стає свідком історичної перемоги Дніпра над Спартаком, яка принесла Дніпропетровську перше союзне золото. Місто переживає справжній футбольний бум і 1985 року Дніпро отримує приз «Разом із командою», який вручався найкращій команді за організацію домашніх матчів.
Міжнародний футбол прийшов на Метеор 1988-го. До речі, не без опосередкованої участі самого стадіону. До цього місто, яке виробляло ракети, було закрите від очей іноземців, тому Дніпро, яке вийшло в єврокубки, проводило домашні матчі в Кривому Розі. Але часи змінювалися, а тут ще й тодішньому головному тренеру Євгену Кучеревському потрапила до рук французький журнал…
- Я привіз із Бордо французький журнал. У ньому помістили великий фотомонтаж: сидить у секторі нашого стадіону президент клубу Бордо, а довкола нього всі місця зайняті вболівальниками… у міліцейській формі. І відразу його слова: «Ми добре знаємо, що команда Дніпро представляє ракетно-тракторний завод. Якщо нам трапиться знову Дніпро, то гратимемо у Дніпропетровську – у Кривий Ріг нізащо не поїдемо. Я показав журнал директорові Південмашу, він усе зрозумів. Стосунки на той момент із Заходом потеплішали. Словом, терміново почали упорядковувати стадіон, а заразом і місто. Так Дніпропетровськ став відкритим.
Наприкінці 1989 року вперше на Метеорі Дніпро завоював трофей, обігравши у фіналі Кубка Федерації СРСР мінське Динамо, а найстатнішим матчем на Метеорі досі залишається чвертьфінал Кубка Чемпіонів. 21 березня 1990 року Дніпро приймав Бенфіку. Відвідати цю зустріч надійшло 150 тисяч заявок від уболівальників із усього Радянського Союзу. Того дня весь світ побачив на біговій доріжці Ейсебіо, що плаче – по стадіону оголосили про смерть Лева Яшина…
Потім був останнім матч союзного чемпіонату з Пахтакором та відкриття першого чемпіонату України, у якому Дніпро приймав Зорю. Але ті зустрічі збирали на трибунах крихти, проте зовсім скоро Метеор ломиться битком. 7 червня 1993 року свідками матчу Дніпро-Динамо стали 40 тисяч глядачів. Вхід на вирішальний матч другого чемпіонату України було зроблено безкоштовним, тому арена заповнилася за годину до матчу: уболівальники облюбували не лише табло стадіону, а й дерева навколо арени, не кажучи вже про проходи між секторами. Ні до, ні після, жодна спортивна подія не збирала у місті такого збігу народу.
Свій нинішній вигляд стадіон набув улітку 2001 року. Після деякої перерви Дніпро повернувся до єврокубків, і стадіон потрібно було привести у відповідність до норм УЄФА. Майже три місяці сотні робітників, без вихідних, асфальтували та бетонували, зривали старі прогнили дерев'яні лавки та встановлювали пластикові крісла, замінювали старі лампи на нові, стригли та укочували траву… Через заміни крісел місткість арени скоротилися до 24 381 глядачів. Відкриття планувалося до 13 вересня, коли і було заплановано перший матч із Фіорентиною, але через теракти в США гри було перенесено, тому повністю оновлений стадіон глядачі побачили у грі чемпіонату з київським ЦСКА 16 вересня.
8 жовтня 2005 року Метеор вперше прийняв збірну України, причому в офіційному матчі. Вже у статусі учасника чемпіонату світу 2006 року синьо-жовті зіграли 2:2 з албанцями. На той момент уже почалося будівництво Дніпро-Арени, і через три роки команда переїде у свій новий будинок, попрощавшись із Метеором 1 вересня 2008-го, обігравши Металіст 2:0.
Втім, чому попрощавшись? Дніпро іноді повертається до рідних пенатів: то в гості до Іллічівця, а зараз до кам'янської Сталі. Хоча був випадок, коли газон на Дніпро-Арені вирішили поберегти і напровесні на Метеорі Дніпро у Кубку України приймав Чорноморець (єдиний гол у матчі забив Євген Шахов, тому від напису на табло взагалі віяло ностальгією з кінця 80-х).
Тож з відходом Дніпра життя на Метеорі продовжилося у новому вигляді. Впевнений, що легендарна арена ще не раз нагадуватиме про себе не одному поколінню футбольних уболівальників.
Дмитро Москаленко
Комментарии пользователей
|
|
|
|
|
