Днепр, Днепропетровск, фото Днепропетровска, новости Днепропетровска, фотостудия в Днепропетровске, афиша Днепропетровска, выставки, работа в Днепре, образование, транспорт в Днепре
ГлавнаяНовостиАнонсыПубликацииТеатральная афишаОбразованиеУслугиЗдоровьеОтдых
ВыставкиДоска объявленийФотогалереяТранспортНовостройкиКулинарияРаботаПартнеры


ВІЙ. Балет Раду Поклітару

БУМБОКС в Днепре

Афиша

Арсен Мирзоян в Днепре




Статьи и рассказы о городе Днепропетровске




Вернуться в раздел "Статьи и рассказы о городе Днепропетровске" >>>



Навчання у Європі: перевірено на собі. Досвід двох студенток з Дніпра.


Багато студентів з України мріють вчитися в Європі. Приваблює якість освіти, можливість отримати новий досвід, вчитися за сучасними програмами і, звичайно ж, отримати омріяний диплом. Ми поспілкувалися з двома дівчинами, які вчилися в європейських країнах. Вони розповіли про особливості навчання в Європі, складнощі і переваги цієї освіти, про однокурсників і викладачів, і чому вони вирішили залишитися в Європі, або повернулися в Україну.

Ольга, 26 років. Навчалася 2 роки в Польщі. Зараз живе і працює у Вроцлаві.



- Чому вирішила навчатися в Європі? За якою спеціальністю була програма навчання?

- Все почалося, коли я після другого курсу бакалаврату в НГУ поїхала в Польщу за проектом студентського обміну (5 днів в горах, 5 днів у Вроцлаві). У проекті були студенти з Дніпровського НГУ і польські студенти з Вищої Банківської Школи. Сподобався підхід до навчання: багато стратегічних бізнес-ігор, дискусій на бізнес-теми, загалом практичний підхід, а не тільки теорія. Сподобався навчальний заклад, такий сучасний порівняно з українськими. Дуже сподобалося місто Вроцлав, організація руху міського транспорту і т.п. Обіцяла собі приїхати сюди на магістратуру. У тому ж році поїхала в Крим на інший польсько-український проект. Там усвідомила, що розумію поляків і захотіла вивчати польську. На курсах польської в Дніпрі так закохалася в мову, що остаточно визначилася вступати до університету в Польщі.
У наступному році полетіла в Штати на 4 місяці за програмою Work & Travel і, повернувшись в Україну, зрозуміла, що хочу щось змінювати, хочу побачити світ, познайомитися з новими країнами, культурами, світом в цілому. Тоді почалася підготовка до вступу. У Вроцлаві є організація Teraz Wrocław при Економічному університеті, завдяки якій іноземні студенти можуть поступити в польські вузи у Вроцлаві і Єленій Гурі. Напрямок називався «Інформатика в бізнесі» в Економічному університеті, спеціальність: менеджер інформаційних систем і інформаційних технологій. Вдалося вступити на безкоштовне навчання. Тривалість навчання - 2 роки (2012-2014). У програмі були економічні предмети (математика в фінансах, економіка підприємства, прогнозування), інформаційні (моделювання UML, бази даних SQL, Oracle), англійська (з переглядом відео TEDa) і багато інших. Деякі предмети були захоплююче цікаві, деякі абсолютно нудні (в принципі, як і в Україні).



- Чим відрізняється навчання в Європі від навчання в Україні?
- Підручників майже немає. Майже всі матеріали в електронному вигляді. Студенти робили багато індивідуальних презентацій /проектів на спеціальні теми (майже на кожному предметі це було умовою заліку). За розкладом заняття були тільки 4 дні на тиждень, а на останньому курсі навіть 2-3 дні на тиждень. Заняття поділялися на лекції, практичні заняття (завдання, кейси, аналіз підприємств) і лабораторку (проекти і завдання на комп'ютерах). Викладачі різні: або ті доктора наук у віці, що засиділися (багато теорії, застаріла інформація, нецікавий спосіб подання інформації), або молоді підприємці з досвідом ведення бізнесу (практичні знання, цікавий підхід, здатність зацікавити студентів) - їх лекції були суцільним задоволенням.

- Чи відрізнялися польські студенти від українських?
- Так, дуже. У моїй групі з українців була тільки я і хлопець із Запоріжжя. Решта 25 осіб поляки. Поляки були старше на рік-три: вони пізніше закінчують школу (в 18 років), і до того ж багато хто йде до ВНЗ, вже працюючи. Часто ще беруть другий напрямок, щоб отримати додаткові навички для своєї поточної роботи, ще часто роблять перерву після 3 років бакалаврату. Тому багато поляків більш усвідомлено підходили до навчання, були більш серйозні і самостійні (в Україні більшість студентів йде до ВНЗ, тому що «так треба» або «батьки примусили», тому часто студенти більш легковажні і не цінують знань, які їм дають (якщо дають!).

- Якби українські університети могли б впровадити одну річ з досвіду європейських університетів, що б це було?
- Не одна річ!
- треба, щоб викладали люди з практичним досвідом (підприємці, програмісти);
- подача практичної інформації, теорії, які не відірвані від реальності;
- сучасна методика, що включає в себе стратегічні ігри, перегляд фільмів / відео, презентації TED.



- Які переваги дає навчання в Європі?
- Легко знайти роботу в тій же Європі. Швидка інтеграція з європейцями. Знайомство з європейською культурою. Розширення світогляду. Самостійність.

- Що потрібно для того, щоб вчитися в Європі? Скільки готувалася до того, щоб вступити до університету?
- Перш за все, потрібно бажання і хоча б мінімальні зусилля. Вчила мову 2 роки (тому що подобалося, і хотіла). Мова знадобилася, важко було би вчитися в університеті, не знаючи навіть основ мови. Документи підготувала досить швидко, тижні три зайняли переклади, нотаріуси, апостилі. З документів багато не вимагали: атестат з перекладом, диплом бакалавра з перекладом і апостилем, сертифікат знання польської мови (якщо є), страховка в Польщі, паспорт, фото.

- Як батьки поставилися до рішення вчитися за кордоном?
- Випихали як могли!

- Які складнощі були під час навчання?
Спочатку було важко зосередитися на лекціях. Зосереджувалася більше на мові, а не на змісті. Перші дні було трохи ніяково почати розмову з одногрупниками. Вони один одного знали з бакалаврату, а я ще трохи соромилася щось неправильно сказати польською. На щастя, поляки-одногрупники швидко показали зацікавлення і почали мене опікати (запрошували з собою на обіди, розмовляли на перервах, запрошували в групи / команди на заняттях).

- Де жила, що їла, на що ще потрібні гроші?
- Відразу по приїзду зняла квартиру, про що дуже пошкодувала. Жила сама, не інтегрувалася з іншими студентами-українцями і до того ж почала нудьгувати по друзях з України. Через місяць переїхала в гуртожиток, де жили деякі знайомі українки і не пошкодувала. Жила з українкою і полькою в одній кімнаті. Гуртожиток був класний, чистий, не сильно шумний. Через рік вже зняла квартиру з хлопцем і парою одногрупників.
Їла спочатку йогурти, овочі, фрукти, вівсянки, мак-бургери, все, на що не потрібно багато часу і приготування. Був період, коли почала їсти шкідливу їжу типу булочок і солодощів (так би мовити «дорвалася до самостійного життя». Коли почала жити в квартирі, то почала готувати, і продуктовий кошик змінився зовсім.
Ще гроші потрібні на проїзди, розваги, фітнес-зал, подорожі.

- Чи працювала під час навчання?
- Так, почала працювати перед початком другого року магістратури, вдало потрапила в хорошу польську фірму і до хороших людей, де і працюю до сих пір.

- Як проводила час після занять? Чи були якісь пам'ятні події?
- Події? Повно. Купа безкоштовних тренінгів, курсів, семінарів, конференцій, лекцій від універу. З дівчатами ходили на концерти, поетичні слеми, скелелазіння, слеклайн, на мультімедійні покази фонтану. Вроцлав дуже активне і молодіжне місто, тут постійно щось відбувається. Купа можливостей, якими гріх не скористатися. До того ж зі своїм чоловіком-поляком познайомилася відразу після вступу, тому вечори часто проводила з ним.

- Коли їхала з України, чи планувала одразу залишитися на ПМП? Чому залишилася?
- Не планувала. Хотіла повчитися, потім поїхати ще кудись в Європу пізнавати нові країни і культури, так би мовити, світ подивитися. Залишилася, тому що Вроцлав став моїм центром життя (чоловік, робота, весілля, дім в кредит, та ще й мама переїхала до Польщі.

вроцлав


- Що тобі дало навчання в Європі?
- Впевненість в собі. Польське оточення допомогло мені швидко влитися в польське середовище і не відчувати себе іноземцем (багато українців по приїзду в Польщу тусуються тільки зі «своїми», і майже зовсім не адаптуються, не знають мови, не вміють «дати собі ради з труднощами»). Ну і диплом, звичайно ж, як плюс в пошуках роботи.

- Чим займаєшся зараз?
- Працюю системним аналітиком в департаменті ІТ у Вроцлаві. А взагалі - живу з коханим чоловіком в прекрасному власному будинку і працюю в фірмі, де мене люблять і цінують. Життя вдалося? =)

- Що порадила б тим, хто хоче навчатися за кордоном?
- Їхати! Навчання за кордоном робить людину відповідальною, самостійною і відкриває багато нових можливостей, які люди або використовують, або ні. Життя в іншій країні мотивує до дій, старання і до життя в цілому.
І по приїзду обов'язково оточити себе місцевими жителями, а не тільки українцями.


Олександра, 26 років. Брала участь у дворічній програмі з навчання в Німеччині. Зараз живе і працює в Києві



- Чому вирішила навчатися в Європі? Розкажи про свою програму навчання

- Я завжди дуже хотіла пожити в Німеччині. Обожнюю німецьку мову. Програму вибрала (ну, як вибрала, вона одна така була), щоб і в Україні цей час працював на мене, і з документами багато не морочитися. Це спільна магістратура з політології Києво-Могилянської академії та університету Фрідріха Шиллера в Йєні. Навчання тривало з 2012 по 2014 рік, і хоча безпосередньо в Німеччині я жила півроку (плюс літо перед здачею магістерської за особистою ініціативою) - у мене повноцінний український диплом і повноцінний німецький, так як, перебуваючи в Україні, ми слухали предмети німецькою, з німецькими ж викладачами.

- Чим відрізняється навчання в Європі від навчання в Україні?
- Програму магістратури в Німеччині ти практично формуєш сам. Обираєш собі курси, регулюєш їх кількість, складаєш свій розклад, продумуєш тему і суть дипломної роботи, під неї шукаєш керівника. В Європі студент - доросла людина, яка повністю відповідає за якість своєї освіти. В Україні студентство трохи безтурботніше.

- Чи відрізнялися європейські студенти від українських?
- Як мінімум, вони старші. Вони закінчують школу в 18-19 років, де вже в останніх класах можуть обирати деякі дисципліни. Нерідко беруть вільний рік або декілька для волонтерства, підробітку, подорожей. Більшість німців в університет приходять тільки тоді, коли точно знають, навіщо їм це треба. І, природно, приходять далеко не всі. А у нас університет - це часто якесь безглузде продовження школи. І ще німці багато вчаться самостійно. Лекції та семінари займають мінімум часу, все інше - це самопідготовка, і нею не можна нехтувати, інакше сесію не складеш.



- Якби українські університети могли б впровадити одну річ з досвіду європейських університетів, що б це було?
- Не думаю, що варто впроваджувати якусь одну річ. Одна річ без розумної системи освіти не дасть ефекту. Хоча в наших університетах потрібно більше простору для самостійного навчання. Холи з партами, бібліотеки, якісь затишні кути, де можна сісти з ноутом або конспектом. Місце, де масово готуються до занять або сесії, де можна щось у когось запитати, в перерві випити разом кави і так далі. Удома теж можна вчитися, але чесно - вдома не те, вдома завжди знайдуться інші справи, тут же потрібна стимулююча обстановка.

- Які переваги дає навчання в Європі?
- Звучить круто, роботодавцям подобається (іноді). Звичайно, ще кругозір, відчуття залученості в якісь загальносвітові процеси, відкриті кордони в голові, досвід. Але я це не оцінюю як переваги - скоріше просто «свято, яке завжди з тобою».



- Що потрібно для того, щоб вчитися в Європі? Скільки готувалася до того, щоб взяти участь в програмі?
- Німецьку вчила не надто інтенсивно, але давно, років з 10, напевно. Англійська трохи раніше, ніж з першого класу. До вступу на свою програму готувалася тиждень. Те, що я вчила на бакалавраті на іншій спеціальності, було цілком співзвучно з питаннями екзаменаційних білетів. А крім мов потрібна самостійність - навіть на такий бюрократично простій програмі, як моя. Доведеться оформляти документи, завантажувати їх кудись онлайн, заповнювати анкети, здавати тести, отримувати візи ... Можна заплатити якомусь агентству, яке вирішить частину проблем за тебе, але тоді ти в самому вузі просто загубишся.

- Як батьки поставилися до рішення вчитися за кордоном?
- Вони завжди цього дуже хотіли, так що з великим ентузіазмом.

- Які складнощі були під час навчання?
Найбільша складність на гуманітарній /громадській спеціальності - мова. Навіть після складання всіх тестів, навряд чи будеш готовий до читання та обговорення філософських текстів початку 18 століття, і до написання дипломної роботи. Те, що в Україні здалося б мені цікаво-розважальним, в Німеччині стало пекельною працею. Декілька разів я потрапляла на колоквіуми, на яких не розуміла НІЧОГО, крім артиклів і прийменників у мовленні німецьких однокурсників.

- Де жила, що їла, на що ще потрібні гроші?
- Жила в класному гуртожитку - це була як чотирикімнатна квартира із загальною кухнею і двома санвузлами (185 євро в місяць). Але в гуртожитку потрібно було облаштуватися - в кімнаті не було ні настільної лампи, ані фіранок, ні приємних дрібничок, все це я докупила, навіть надувний диван для гостей. Їла все, що хотіла: додому в основному купувала овочі, сири, пасту, хліб, нутеллу (колись мені справжні німці пояснили, що нутелла завжди повинна бути вдома). Будь-яке таке на сніданок і легка вечеря - в середньому у мене йшло на це 10, ну нехай 15 євро на тиждень. Основний прийом їжі - в обід, в студентській їдальні. У нас на весь університет їх було 3 або 4, і ще одна вегетаріанська. Вибір обідів дуже різноманітний, і за студентською картою все дуже дешево (від 1.20 до 4.50 за набір в залежності від їдальні, денного меню і т.д.). Все це з лишком покривалося стипендією. Ще витрати були в подорожах, але і тут стипендії цілком вистачало.

- Чи працювала під час навчання?
- Ні, хотіла зосередитися на навчанні, а у вільні дні подивитися Європу. Але часто брала участь в наукових дослідженнях студентів-психологів і соціологів, це займало зазвичай не більше години, було цікаво, а в кінці давали щось солодке і 5 євро.

- Як проводила час після занять? Чи були якісь пам'ятні події?
- По-різному - ходили на фітнес і в міні-походи по пагорбах, які оточують Йєну, в бари, на кінопокази та студентські дискусії, в покер грали, на концерти ходили, в театр в Ваймар їздили. До речі, про Ваймар - наш студентський квиток забезпечував безкоштовний проїзд по всій Тюрінгії, так що навіть з мінімальним бюджетом можна було побачити країну. Захід, що найбільш запам'ятався - це, напевно, український вечір взимку 2014 го. Нам виділили приміщення, щоб ми могли покликати всіх іноземних друзів і товаришів по навчанню, і презентувати їм Україну, нашу культуру, географію, кухню, і випити, і потанцювати, звичайно. Це було важливо, тому що про Майдан і жахливі розгони тоді вже знали всі, а хто ми взагалі такі - одиниці. Ми з завданням впоралися - десятки німців, азербайджанців, грузинів, британців, китайців, тамілів і навіть росіян були в захваті. Всі нас дуже підтримували.

- Коли їхала з України, чи планувала залишитися на ПМП? Чому повернулася в Україну?
- Конкретного завдання залишитися перед собою не ставила, та й програма цього не передбачала. Коли на Майдані почали розстрілювати людей, стало страшно. У цей момент мені (не фіктивно) запропонували руку, серце і німецький паспорт в перспективі. І все могло б скластися з ПМП, але я приїхала вже в постмайданну Україну, і зрозуміла, що план безглуздий. І залишилася, і соромно дуже за той свій страх і метання по РАЦСах. Фу. Зараз я тут, тому що хочу бути тут - це максимально виважена позиція.

- Що тобі дало навчання в Європі?
- Дуже хороших друзів, довгоочікувану фінансову незалежність під час стипендії, розширення світогляду, знання про безліч інших програм ... Але найбільш практичне, звичайно - гарна німецька. У моєму випадку 90% гарних пропозицій на ринку праці в Україні та Польщі було пов'язано зі знанням цієї мови.

- Чим займаєшся зараз?
- Працюю на телебаченні (якщо потрібно пояснення - складно сказати ким. За цей пекельний рік з неповним штатом на каналі спробувала десяток професій).

- Що порадила б тим, хто хоче вчитися за кордоном?
- Їхати і вчитися, звичайно. І ні в якому разі не лаяти Україну направо і наліво - це не приваблює ні нових друзів, ні удачу. Якщо ви їдете нити, жити на чужі податки і потім відбирати у європейців їх робочі місця - до вас одне відношення. Якщо ви їдете отримувати знання і досвід, щоб зробити свою країну трохи краще - зовсім інше. Навіть якщо Ви затримаєтеся.

Записала Маргарита С.






Комментарии пользователей

Имя, дата Комментарий






Добавить свой комментарий


Ф.И.О.

E-mail:*



Комментарий:

* Ваш e-mail не будет доступен пользователям!


Рекомендуем
Synevo 01


Курортно-гостиничный комплекс "Солнечная" Затока, Каролино-Бугаз, Одесская область

АНГЛИЙСКИЙ КЛУБ СЭМ в Днепропетровске

Письменные переводы

Безвиз. Биометрический паспорт. Проблемы












ГлавнаяНовости Днепропетровска • • Театральная афиша






По вопросам размещения,
сотрудничества и рекламы обращайтесь:
e-mail: prodneprsite@gmail.com

Администрация сайта не несет ответственности
за размещенную информацию в разделах объявлений и форуме.