Рамунас Серпатаускас прилетів до Дніпропетровська. Вже рік литовський військовий від щирого сердця допомагає нашим бійцям АТО, які приїжджають до Литви на реабілітацію. Знайомить з країною і з її столицею, проводить екскурсії по музеях та історичних місцях. Щоб віддячити литовському патріоту України, Дніпропетровська облдержадміністрація запросила Рамунаса в Дніпропетровськ і нагородила медаллю.
«Рік тому Рамунас прийшов до наших воїнів в реабілітаційний комплекс Друскінінкай і запропонував свою допомогу, – зауважив радник голови Дніпропетровської ОДА Віталій Литвин. – З тих пір ця допомога не припиняється. Щира і безоплатна, вона не могла залишитися без уваги. Тому команда ОДА на чолі з керівником Дніпропетровщини Валентином Резніченком та Посольство Литовської Республіки вирішили запросити Рамунаса в гості і нагородити».
Рамунас зрадів поїздці. Каже: «Тільки коли повернуся додому, зможу усвідомити – я побував в Україні!». Попереду у нього – екскурсії Дніпропетровськом, нескінченні зустрічі з друзями-воїнами, поїздка до звільнених територій зони АТО. Але сьогодні він в ОДА, де його нагороджують медаллю «Захисникам вітчизни». Додому Рамунас повернеться з книгою «Аеропорт», про події у Донецьку, та декоративною тарілкою з традиційним українським розписом.
«Нагорода – дуже важливий знак для мене. Я повинен продовжувати те, що роблю. Я придумаю нові екскурсії та буду допомагати українським бійцям до тих пір, поки не закінчиться війна, – пообіцяв Рамунас. – Адже я сам військовий і добре знаю, як це, бути під кулями, втрачати друзів. Тому я намагаюся відвернути хлопців від жахів, з якими вони зіткнулися, занурити їх у мирну та дружню обстановку».
Рамунас вже допоміг п’ятдесяти нашим хлопцям. Всі вони кажуть: те, що робить литовський товариш – неоціненне. Для багатьох він і психолог, і брат, і батько, і навіть мати.
Історії українських бійців, які побували в боях і полоні, потраплять в книгу литовського військового Рамунаса Серпатаускаса. Кожен воїн АТО, який відправляється до Литви на реабілітацію, зустрічає там Рамунаса. І кожен з них розповідає йому про пережите на війні. «Ці історії не повинні забуватися. Вони мають жити», – упевнений литовський друг українських бійців.
Півсотні воїнів АТО вже побували на реабілітації в литовському місті Друскінінкай. Всі вони називають Рамунаса братом і діляться з ним найстрашнішим – спогадами про війну: «Я для них як психолог. Не можна тримати в собі такі жахи. Тому вони розповідають про пережите мені», – каже литовець.
Рамунас – військовий. Він зізнається – багато почутого навіть для нього стало шоком: «Одного разу хлопці розповіли таке, що прийшовши додому, я годину сидів і дивився в одну точку. Приходив до тями. А потім зрозумів – ці історії повинні жити».
Важко повірити в те, що події на Сході України – реальність 21 століття, – зауважив Рамунас. «Особливо те, що траплялося з хлопцями в полоні, – продовжив він. – Тому я почав писати книгу. Першими будуть історії хлопців, які пройшли «Іловайський котел» і боронили Донецький аеропорт».
За словами Рамунаса, те, що відбувається в Україні, нагадує йому про події 1991 року, коли Литва боролася за незалежність: «13 січня пам’ятаю, як зараз. Мені було 12 років, по телевізору показували, як радянські війська штурмують телевежу у Вільнюсі. Наступного ранку я сказав батькам, що стану військовим і буду захищати Литву».
Книга вийде, коли в Україні закінчиться війна: «Сподіваюся, що опублікую її дуже скоро», – резюмував Рамунас.