Занадто багато грамотних?
«розвиток бібліотек у фокусі держави ніколи не стояло».
Перспектива ліквідації «за непотрібністю» мережі бібліотек у районах міста Дніпра, яка вже не перший місяць настійно просувається батьками міста під виглядом «оптимізації та економії», не на жарт розбурхала уми читачів. Судіть самі: після розгрому більшості ДК бібліотеки Дніпра залишилися не просто книгосховищами, а й останніми осередками культури на місцях, де ще проводяться різноманітні некомерційні заходи: творчі зустрічі, виставки, міні-концерти, акції патріотичного виховання.
Більшість читачів бібліотек – дідусі та бабусі, для яких читання паперових книг є однією з небагатьох форм відпочинку і прилучення до культури, що залишилися. Вік та здоров’я не дозволяють ним користуватися електронними версіями або їздити до більш віддалених центральних бібліотек, а розмір пенсій – регулярно купувати книги. Закриття останньої бібліотеки за місцем їхнього проживання стане ударом для цих людей, позбавивши їх останньої віддушини в їхньому і без того не простому пенсіонерському житті.
Нарешті, важливий момент – у частині електронної літератури ми зараз живемо за феєричного анархо-комунізму, причому настільки звикли, що сприймаємо це становище як вічне. Але щойно власники копірайтів остаточно закрутять гайки з піратством (а це вже робиться), “електронні книги” ми читатимемо лише 19 століття і раніше, а вже за Жоржа Сіменона та його сучасників або платитимемо за скачування кожної електронної копії кожного тому п’ять євро, або сідати у в’язницю.
І ось тоді ми звиваємо і кривавими сльозами зрошуємо стіни банку чи супермаркету, що оселився у закритій бібліотеці.
Тому анонсована в центральній бібліотеці зустріч читачів з мером міста Дніпра залучила безліч охочих висловити все, що думають виборці про таку «реформу».
Українські бібліотеки та Путін
В останній момент захід перенесли з вечора четверга на 13.00 п’ятниці – очевидно, для більшої зручності працюючих та учнів. Тим не менш, у розпал п’ятничного робочого дня лекційний зал Дніпровської центральної міської бібліотеки був забитий битком. Більшість публіки – громадяни пенсійного віку (ну а хто ще може дозволити собі розкіш з’явитися о першій годині дня у храмі книги?), співробітники бібліотек міста, журналісти та виводок хлопців при параді із ЗОШ №23.
У центрі уваги – стіл із трьома засідателями. Організатор та ведуча Наталія Дев’ятко, знаменитий актор Михайло Мельник та радник губернатора Юрій Голік. Першому слово надали чиновнику, який, замість запитання, що цікавилося, – кому і навіщо знадобився розгром районних бібліотек – почав мовити про важливість читання книг, про те, як він їх любить, скільки і як прочитав і до купи – звичне про російську агресію та Путіна. Довго говорити про свої літературні та політичні уподобання Юрію Юрійовичу не довелося, але довелося відповідати на запитання. Інтелігентного вигляду чоловік поважного віку висловив побоювання щодо скорочення числа бібліотек у місті, на що отримав лаконічну відповідь: «розвиток бібліотек у фокусі держави ніколи не стояло».
Фокуси держави
На нарікання небайдужої відвідувачки бібліотеки по пр. Кірова про те, що її закриття буде незворотною втратою для місцевих мешканців та конкретне питання: «Як Ви можете допомогти бібліотеці, яку регулярно затоплюють з 2014 року?» Голік відповів гранично зрозуміло: «ОДА бібліотеками не займається, у вас є мер, звертайтеся до нього, до своїх депутатів міськради». Незрозуміло лише, чому на обговорення цього питання надіслали функціонера обладміністрації, а не чиновника чи депутата міськради (не кажучи про його голову). Насамкінець радник повідомив, що на останньому засіданні облради було прийнято рішення виділити 3 мільйони гривень на закупівлю книг у райони, і поспішно пішов подалі від незручних питань.
Після його відходу розчарована підкладеною свинею громадськість змушена була слухати міркування Мельника про роль книг у його житті. Серед іншого переливання з порожнього в порожнє їм було влучно помічено: серед кожної нації є паскуди і є генії. На тлі розгрому філій останніх осередків культури в місті, на тлі зустрічі мера Бориса Філатова з громадськістю, на яку був надісланий некомпетентний в обговорюваному питанні чиновник, і на тлі загальної тенденції до скочування в 451 за Фаренгейтом, у автора не виникає жодних сумнівів у правоті цієї тези.
А читачам, яких турбують більш приземлені питання – як зберегти свої бібліотеки – можна лише рекомендувати використати всі законні форми протесту, такі як подання письмових звернень, кампанію у ЗМІ та проведення пікетів. Адже очевидно, що наступний сезон серіалу «Ліквідація» торкнеться насамперед тих закладів культури, які не буде кому захищати.
Віталій Кожем’яка,
читач бібліотек №1 та №23 АНД району, студент ДНУ.